Laut 2026-02-09 Коментарів немає

Кінець російських паспортів без біометрії: Найважливіші зміни та терміни у Польщі та Європі (2024–2026)

Рішення, прийняті урядами Польщі, країн Балтії, Чехії, а також Франції та Німеччини, є узгодженим елементом стратегії ущільнення кордонів від неконтрольованої міграції, інфільтрації спецслужбами та підробки документів, що у випадку версій без електронних носіїв є значно простішим. [1]

Еволюція стандартів безпеки зовнішніх кордонів Європейського Союзу та держав, асоційованих у рамках Шенгенської угоди, останніми роками підлягає радикальному прискоренню. Цей процес, зумовлений як технологічним прогресом у сфері біометрії, так і стрімкою зміною парадигми геополітичної безпеки у Центрально-Східній Європі, знаходить своє найповніше відображення у систематичному виведенні з міжнародного обігу небіометричних документів, що посвідчують особу, виданих Російською Федерацією.

Правові рамки та графік виведення паспортів з обігу в Республіці Польща

Ключовим документом, що регулює статус російських проїзних документів на території Польщі, є рішення міністра внутрішніх справ і адміністрації, яке запроваджує двоетапний процес припинення визнання небіометричних паспортів [4]. Це рішення, оголошене та нотифіковане Європейській Комісії, ґрунтується на пріоритеті зміцнення національної безпеки та необхідності адаптації національних процедур до вимог системи в’їзду/виїзду ЄС (Entry/Exit System – EES) [4].

Згідно з офіційними повідомленнями Управління у справах іноземців (UdSC), графік змін був чітко розділений, щоб забезпечити плавний перехід до нових стандартів та мінімізувати ризик раптового виключення осіб, які легально перебувають у країні [4]. Перший етап стосується документів офіційного характеру. Російські дипломатичні паспорти та службові паспорти у небіометричній версії перестали визнаватися Польщею з 1 січня 2026 року [1]. Це означає, що з цієї дати жодна особа, яка використовує такий документ, не має права перетинати кордон РП або послуговуватися ним в адміністративних провадженнях, якщо вона одночасно не має дійсного біометричного паспорта.

Другий, значно ширший етап, стосується громадян Росії, які мають звичайні небіометричні паспорти (так звані 5-річні паспорти). Ці документи перестануть визнаватися Польщею з 1 квітня 2026 року [4]. Встановлення цього терміну з кількамісячним випередженням стосовно дипломатичних паспортів мало на меті створення перехідного періоду. Він дозволяє російським громадянам, які проживають у Польщі, вжити заходів для отримання біометричних документів-замінників у консульських установах, що є необхідним для збереження безперервності легалізації перебування [1].

Категорія російського проїзного документа	Дата припинення визнання у Польщі	Правова підстава та нотифікація
Паспорт дипломатичний (небіометричний)	1 січня 2026 р.	Рішення МВСіА, нотифікація ЄК [4]
Паспорт службовий (небіометричний)	1 січня 2026 р.	Рішення МВСіА, нотифікація ЄК [4]
Паспорт звичайний (небіометричний, 5-річний)	1 квітня 2026 р.	Рішення МВСіА, оголошення UdSC [1]
Паспорт біометричний (10-річний з чіпом)	Визнається безстроково	Стандарт ICAO, відповідність EES [9]

Цей механізм вписується у ширший тренд гармонізації стандартів документів усередині Шенгенської зони, що свідчить про те, що інші держави-члени можуть найближчим часом вжити ідентичних заходів, якщо ще цього не зробили [1]. Введення цих обмежень аргументується фактом, що небіометричні паспорти не мають сучасних електронних засобів захисту, що робить їх вразливими до підробок та ускладнює автоматичну верифікацію особи на прикордонних переходах, обладнаних біометричними системами [1].

Технічна та візуальна характеристика російських паспортів у системі PRADO

Щоб точно ідентифікувати документи, які підлягають виведенню з обігу, необхідний аналіз Публічного реєстру справжніх документів, що посвідчують особу, та проїзних документів онлайн (PRADO), яким керує Рада Європейського Союзу [11]. Ця система надає детальні технічні описи та візуальні елементи захисту, які дозволяють співробітникам прикордонних служб, працівникам банків чи нотаріусам відрізнити справжні документи від підроблених [11].

Аналіз звичайного паспорта (RUS-AO-02003)

Документ, позначений у базі PRADO кодом RUS-AO-02003, представляє класичну модель російського звичайного паспорта (тип O), який з 1 квітня 2026 року не буде визнаватися у Польщі [12]. Це односкладова книжечка з бордовою обкладинкою, виготовленою з м’якого полотна [12].

Основні візуальні ознаки та елементи захисту цього документа включають:

Розміри та структура: Стандартний формат ID-3 (88 мм x 125 мм), що містить 36 сторінок [12].
Сторінка персоналізації: Виготовлена з паперу, захищеного ламінатом, на яку дані наносяться методом струменевого або лазерного друку. На відміну від біометричних версій, вона не містить жорсткої полікарбонатної картки з вбудованим мікропроцесором [12].
УФ-захист: У структурі паперу та в друкарських фарбах застосовані флуоресцентні елементи, які стають видимими в ультрафіолетовому випромінюванні. Це стосується, зокрема, волокон, розміщених у паперовій масі на візових сторінках (3–33) [12].
Водяний знак: Видимий на просвіт, зображує геометричні мотиви або державний герб, ідентичний візерункам, що застосовуються у споріднених серіях російських документів [12].
Відсутність символу е-паспорта: На обкладинці цього документа немає характерного золотого логотипу ICAO (прямокутник із колом), що є найпростішим способом візуальної ідентифікації документа як небіометричного [9].

Характеристика дипломатичного та службового паспорта

Спеціальні паспорти Російської Федерації, небіометричні версії яких були виведені з ужитку в Польщі 1 січня 2026 року, мають окрему кольорову гаму, що полегшує їх швидку категоризацію [13].

Паспорт дипломатичний (RUS-AD): Характеризується зеленою обкладинкою із золотим гербом та написом «ПАСПОРТ ДИПЛОМАТИЧЕСКИЙ». Біометричні версії цього документа мають вбудований чіп і 10-річний термін дії, тоді як 5-річні версії, позбавлені електроніки, наразі систематично відкидаються європейськими державами [13].
Паспорт службовий (RUS-AS): Має обкладинку синього кольору. Призначений для державних службовців та військового персоналу, що відряджається за кордон у службових цілях. Як і у випадку дипломатичних паспортів, лише версії, оснащені біометричним носієм, залишаються в обігу, що визнається польською Прикордонною вартою [13].

Сучасні біометричні паспорти (нового покоління, що видаються з 2010 року) мають 46 сторінок і характеризуються 10-річним терміном дії [13]. Їх ключовим елементом є полікарбонатна картка з чіпом RFID, на якому закодовані біографічні дані та біометричні особливості власника, захищені технологією Basic Access Control (BAC) [13]. Ця технологія унеможливлює дистанційне зчитування даних без попереднього фізичного доступу до зони MRZ (Machine Readable Zone) у нижній частині сторінки персоналізації [13].

Регіональний досвід: Литва як попередник змін

Польська політика припинення визнання російських небіометричних паспортів не є поодиноким явищем, а вписується в скоординовані дії держав східного флангу НАТО та ЄС. Особливо важливим прикладом є Литва, яка запровадила аналогічні обмеження зі значним випередженням [2].

Згідно з рішенням литовського міністерства закордонних справ та міністерства внутрішніх справ, з 1 червня 2025 року Литва перестала визнавати російські небіометричні паспорти як документи, що дають право на в’їзд на територію країни [2]. Литовська модель впровадження цих правил характеризувалася кількома специфічними рішеннями, які можуть слугувати орієнтиром для інших країн:

Специфіка транзиту до Калінінграда: Через унікальне географічне положення литовські правила щодо небіометричних паспортів не поширювалися на громадян Російської Федерації, які подорожують залізничним транзитом між Кенігсберзькою (Калінінградською) областю та територією материкової Росії [2]. У цьому специфічному коридорі й надалі визнаються документи нижчого стандарту безпеки, що випливає з чинних угод про спрощений транзит (Facilitated Transit Document – FTD) [2].
Гуманітарне та політичне застереження: Литва передбачила можливість робити винятки для осіб, в’їзд яких відповідає інтересам держави або продиктований гуманітарними міркуваннями. Це стосується, зокрема, представників російської демократичної опозиції, незалежних журналістів та правозахисників, які можуть не мати фізичної можливості отримати біометричний паспорт від режиму, що їх переслідує [2].
Аргументація національної безпеки: Міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс прямо пов’язував ці обмеження із захистом від дій російських спецслужб (наприклад, ГРУ). Підкреслювалося, що агенти, які беруть участь у диверсійних та терористичних операціях у Європі, неодноразово використовували різні особистості, засновані саме на небіометричних проїзних документах, які значно легше підробити та важче автоматично перевірити в базах даних Шенгену [2].

Литовська імплементація встановила стандарт для регіону, показавши, що припинення визнання небіометричних паспортів є ефективним інструментом контролю міграції та контррозвідувальної превенції [2].

Політика країн Балтії та Центральної Європи: Латвія, Естонія, Чехія

Наступними державами, які вирішили радикально посилити вимоги до документів, є Латвія та Естонія. Їхній підхід характеризується високою суворістю, що випливає з безпосереднього сусідства з Російською Федерацією.

Латвія: Графік та наслідки для резидентів

Латвійська Республіка перестала визнавати російські небіометричні паспорти 15 липня 2025 року [10]. З цього дня ці документи не можуть використовуватися для перетину кордону, отримання віз чи дозволу на проживання.

Ключові аспекти латвійського регулювання включають:

Шестимісячний перехідний період: Особи, які мають дозволи на проживання, видані до липня 2025 року, могли користуватися старими паспортами лише до 15 січня 2026 року [17]. Після цього терміну кожен резидент повинен мати біометричний документ під загрозою втрати легальності перебування.
Відмова у транзиті: Громадяни Росії, які не мають паспорта з чіпом, мають заборону на в’їзд до Латвії навіть з метою транзиту до інших держав, що значно ускладнило логістику подорожей для осіб, які проживають у Західній Європі [17].
Адміністративні санкції: Перебування на території Латвії з документом, який перестав визнаватися, трактується як порушення імміграційного законодавства (Section 4 Immigration Law), що тягне за собою адміністративні штрафи та можливий наказ про депортацію [10].

Естонія: Блокада сухопутних та морських кордонів

Естонія припинила визнавати небіометричні російські документи 31 березня 2025 року [9]. Естонське міністерство закордонних справ вказало, що невизнання документа означає неможливість перетину сухопутного, морського та повітряного кордону [9].

Для осіб, які мають естонські посвідки на проживання, було встановлено термін 30 вересня 2025 року на обмін документа [9]. Після цієї дати небіометричний паспорт, хоч і приймається як документ, що посвідчує особу всередині країни (для офіційних цілей), але вже не дає права на зворотний в’їзд до Естонії після будь-якої закордонної поїздки [9]. Ці обмеження стосуються всіх вікових груп, включаючи дітей, що змушує російські сім’ї комплексно оновлювати документацію [9].

Чехія: Раннє впровадження та система штрафів

Чеська Республіка була однією з перших країн, які ініціювали цей процес, запровадивши обмеження вже 3 липня 2024 року [20]. Чеська модель передбачала перехідний період для резидентів до 31 березня 2025 року [20]. Після цієї дати кожен російський громадянин, який перебуває в Чехії без біометричного паспорта, визнається особою з недійсним проїзним документом, що пов’язано зі штрафами, які накладаються поліцією у справах іноземців [20].

Чеське міністерство внутрішніх справ запровадило сувору вимогу повідомлення про новий документ протягом 3 робочих днів від його отримання [21]. Винятки з цих правил нечисленні та стосуються переважно осіб, охоплених програмою «Civil Society», а також дітей віком до 15 років, хоча і ці пільги поступово скасовуються [20].

Ситуація в Західній Європі: Франція, Німеччина та вплив системи EES

Процес виведення російських небіометричних паспортів не обмежується лише східним флангом ЄС. Ключові держави «старого» Союзу також усвідомили необхідність посилення контролю.

Франція: Візові та прикордонні обмеження

Франція припинила визнавати звичайні російські небіометричні паспорти 14 квітня 2025 року [22]. З цього моменту візові заяви до Шенгену, подані з використанням 5-річного документа, автоматично відхиляються, за винятком дітей до 15 років [22].

Практичні наслідки французького рішення стали помітними майже миттєво:

Авіалінії: Перевізники, такі як Turkish Airlines, почали відмовляти у посадці на борт пасажирам з небіометричними паспортами, що летять до Франції, навіть якщо вони мали візи, видані до зміни правил [25].
Повна блокада з 1 червня 2025 р.: Французькі прикордонні служби перестали впускати власників старих паспортів незалежно від дати видачі візи, що призвело до численних депортацій в аеропортах Парижа та Ніцци [25].
Необхідність мати 10-річний паспорт: Французькі консульства рекомендують громадянам Росії мати два паспорти одночасно (що дозволяється російським законодавством), щоб мати можливість вільно подорожувати до країн, які приймають старі зразки, маючи при цьому біометричний варіант для в’їзду до Франції [25].

Німеччина: Синхронізація з EES

Німеччина оголосила про припинення прийняття російських паспортів без біометричних даних з дня 1 січня 2026 року [24]. Це рішення безпосередньо скорельоване із запуском системи EES та необхідністю посилення безпеки в умовах зростання кількості спроб нелегального перетину кордонів [1].

Німецьке посольство в Москві офіційно поінструктувало громадян Росії, що з початку 2026 року наявність документа з чіпом буде безумовною вимогою для отримання будь-якої візи [24]. Встановлення тієї ж дати, що й у Польщі для дипломатичних паспортів, свідчить про тісну співпрацю прикордонних служб обох країн з метою унеможливлення «документального туризму» всередині Шенгенської зони.

Держава	Дата закінчення визнання	Статус для резидентів	Основні причини
Польща	01.01.2026 (дип.) / 01.04.2026 (звич.)	перехідний період до 01.04.2026	безпека, система EES [4]
Німеччина	1 січня 2026 р.	відсутність визнання при в’їзді	модернізація кордонів, EES [24]
Литва	1 червня 2025 р.	обмін документів до 01.12.2025	боротьба з інфільтрацією ГРУ [2]
Латвія	15 липня 2025 р.	перехідний період до 15.01.2026	відповідність імміграційному праву [17]
Естонія	31 березня 2025 р.	перехідний період до 30.09.2025	стандарти ICAO, безпека [18]
Чехія	липень 2024 р.	перехідний період до 31.03.2025	раннє ущільнення кордонів [20]
Франція	квітень/червень 2025 р.	немає винятків для дорослих	контроль міграції, EES [22]

Роль системи в’їзду/виїзду (EES) в елімінації старих документів

Фундаментальною причиною, через яку держави-члени ЄС відмовляються від визнання небіометричних паспортів, є впровадження системи в’їзду/виїзду (Entry/Exit System – EES), яка була офіційно запущена 12 жовтня 2025 року [6]. EES – це автоматизована інформаційна система, що служить для реєстрації громадян третіх країн, які подорожують з метою короткострокового перебування [6].

Ця система повністю змінює спосіб обслуговування прикордонного руху:

Кінець штампам: EES замінює традиційне штампування паспортів електронним записом у центральній базі даних Шенгену [6].
Збір біометрії: При першому в’їзді після запуску системи у кожного подорожнього (в тому числі громадян Росії) беруться чотири відбитки пальців та скан обличчя [6].
Технічна сумісність: Система EES базується на автоматичному зчитуванні даних з мікропроцесорів, вбудованих у проїзні документи. Небіометричні паспорти не мають носія даних, який міг би бути інтегрований зі зчитувачами системи EES у спосіб, що гарантує автентичність інформації [6].
Боротьба зі зловживаннями: EES автоматично вираховує час перебування подорожнього та ідентифікує осіб, які перевищили дозволені 90 днів у 180-денному періоді. Біометричні паспорти, завдяки унікальним криптографічним ключам, унеможливлюють обман системи шляхом зміни прізвища у новому паперовому паспорті [6].

Запуск EES призвів до того, що наявність біометричного паспорта перестала бути лише «рекомендацією», а стала технічною операційною вимогою. До літа 2026 року система має бути повністю інтегрована на всіх прикордонних переходах Шенгенської зони, що остаточно закриє шлях до Європи особам, які послуговуються документами старішого покоління [6].

Наслідки для громадян Росії у Польщі та їхніх роботодавців

Для тисяч громадян Росії, які проживають у Польщі, встановлення дати 1 квітня 2026 року як кінцевої для визнання небіометричних паспортів несе із собою конкретні правові та логістичні виклики [1].

Легалізація перебування та праці: Управління у справах іноземців підкреслює, що дійсний проїзний документ є необхідним для подання заяви про дозвіл на тимчасове, постійне проживання або резидента довгострокового ЄС [1]. Якщо іноземець не обміняє паспорт на біометричний до квітня 2026 року, він може зіткнутися з труднощами у продовженні статусу легального перебування.
Відповідальність роботодавців: Компанії, що працевлаштовують росіян, повинні перевірити типи паспортів своїх працівників [1]. У разі закордонних відряджень працівник з небіометричним паспортом може бути затриманий на кордоні або депортований, що наражає роботодавця на фінансові втрати та правові проблеми, пов’язані з відповідальністю перевізника (carrier liability) [1].
Спроможність консульств: Російські дипломатичні установи повідомляють про подовжений час очікування на видачу 10-річних біометричних паспортів, що часто перевищує 3 місяці [1]. Накопичення заяв безпосередньо перед термінами 1 січня та 1 квітня 2026 року може призвести до паралічу цих установ та залишення багатьох осіб без дійсних документів [8].
Втрата чинності віз та посвідок на проживання: Існує ризик, що зміна паспорта на біометричний вимагатиме перенесення візи або оновлення даних у карті побуту. Деякі країни, як Чехія, вимагають повідомлення про зміну документа в екстремально короткий термін, що в Польщі також може стати предметом посилених перевірок з боку Прикордонної варти [8].

Безпека документів та ризик підробки: Чому тільки біометрія?

З погляду правоохоронних органів та розвідувальних служб, відмова від 5-річних паспортів (небіометричних) є ключовою через їхню архаїчну конструкцію. Аналіз PRADO та інциденти, про які повідомляли Литва та Франція, підтверджують, що ці документи є «легкою ціллю» для фальсифікаторів [2].

Відсутність верифікації особи 1:1: У біометричному паспорті фотографія в чіпі підписана цифровим підписом органу видачі. На кордоні система порівнює обличчя подорожнього з фотографією з чіпа, а не лише з роздруківкою на папері, яку можна відносно легко підмінити [9].
Інфільтрація спецслужб: Використання небіометричних паспортів для створення так званих «легенд» (штучних особистостей) було поширеною практикою російських служб. Введення вимоги біометрії радикально підвищує вартість і складність створення правдоподібної фальшивої особистості, оскільки вимагає введення даних до центральних систем обліку населення з відповідними цифровими засобами захисту [2].
Стандарти ICAO: Російські 5-річні паспорти не відповідають повною мірою найновішим рекомендаціям Організації міжнародної цивільної авіації (ICAO) у сфері безпеки електронних документів, що ставить їх в одну категорію з документами країн із дуже низьким рівнем адміністративного контролю [2].

Підсумовуючи, рішення Республіки Польща про припинення визнання небіометричних паспортів Російської Федерації з 1 січня (спеціальні документи) та 1 квітня 2026 року (звичайні документи) є елементом широкої європейської оборонної стратегії. Інтеграція з системою EES, посилення прикордонного контролю та елімінація документів, вразливих до підробок, — це необхідні кроки в нинішній геополітичній ситуації. Для власників таких документів найближчі місяці є останнім моментом для врегулювання своєї документальної ситуації, щоб уникнути виключення з можливості подорожувати та перебувати в Шенгенській зоні [1].